A review by sweetdictator
Кафе Європа. Життя після комунізму by Slavenka Drakulić
3.0
У мене волосся дибки стало, коли дочитала до місця, де авторка каже, що декомунізація - це фальсифікація історії та затирання минулого, що диктатор Йозип Тіто не заслуговує на те, щоб площі його імені перейменовували, що він заслуговує на справедливий судовий розгляд, а не тільки обвинувачування у вбивствах, політичних переслідуваннях і геноциді хорватського народу.
"Він відповідальний за винищення військовополонених у Бляйбурзі (!) й примусові трудові табори (!!), як Ґолий Оток, а також за політичні ув'язнення і порушення прав людини. Але його заслугою є те, що Югославія не була ізольованим комуністичним "ГУЛАГом".
Утім його ім'я зникає з поля зору громадськості й самої історії, і ніхто не наважується захищати його очевидні заслуги (!!!)".
А заслугою Сталіна було смачне морозиво? А у Каддафі дешевий бензин? А Гітлер гарно малював? А це книжка про посткомунізм?
У цій, і не тільки цій, книжці Дракуліч веде про те, що посткомуністичні країни живуть у злиднях та ненависті до самих себе й не можуть пристосуватися до демократичної сучасності й залишаються скніти в минулому, сумуючи за своїми диктаторами (на прикладі Чаушеску), і тут ні сіло ні впало сама Дракуліч плаче за Тіто, бо ніхто не поважає історії й не хоче "зберігати спогади" у назвах вулиць та площ на честь кривавих торквемад. Бідний-бідний Тіто. Звинувачують його там у чомусь, ти гля на них!
"Він відповідальний за винищення військовополонених у Бляйбурзі (!) й примусові трудові табори (!!), як Ґолий Оток, а також за політичні ув'язнення і порушення прав людини. Але його заслугою є те, що Югославія не була ізольованим комуністичним "ГУЛАГом".
Утім його ім'я зникає з поля зору громадськості й самої історії, і ніхто не наважується захищати його очевидні заслуги (!!!)".
А заслугою Сталіна було смачне морозиво? А у Каддафі дешевий бензин? А Гітлер гарно малював? А це книжка про посткомунізм?
У цій, і не тільки цій, книжці Дракуліч веде про те, що посткомуністичні країни живуть у злиднях та ненависті до самих себе й не можуть пристосуватися до демократичної сучасності й залишаються скніти в минулому, сумуючи за своїми диктаторами (на прикладі Чаушеску), і тут ні сіло ні впало сама Дракуліч плаче за Тіто, бо ніхто не поважає історії й не хоче "зберігати спогади" у назвах вулиць та площ на честь кривавих торквемад. Бідний-бідний Тіто. Звинувачують його там у чомусь, ти гля на них!