Scan barcode
A review by sansael
Музей безумовної капітуляції by Dubravka Ugrešić
3.0
Дубравка Уґрешич боролась зі мною з кожної сторінки своєї книжки і, врешті, перемогла.
У мене був великий кредит довіри до авторки, про неї дуже високо відзивається одна з моїх хорватських подруг, і, ну, з тих щось 5-ти балканських книг, що я прочитала, в мене не було поки що негативного досвіду. Прикро, що з Музеєм безумовної капітуляції так не вийшло.
Від ліричної героїні так і віє цим духом, знаєте, харошої емігрантки, з яким багато хто з нас вже встиг стикнутись. От ці всі пагані, а одна я хароша. І той момент, де вона насміхається зі своєї подруги, що лишилась вдома (я собі так нагедканонила, що то у Задарі, не питайте) і не вилазить з ванної кімнати, бо то найбезпечніше місце у квартирі? Весело читати подібні рядки, поки ти сама сидиш, бляха, у ванній, бо літає блєдіна, і ванна то найбезпечніше місце у квартирі.
І це вже не кажучи про постійну русню, яка, разом із Берліном, не заслужила осуду оілричної авторки, в той час як бувкально кожен інший персонаж був вправно осудженим.
Загалом, певно, я читала цю книгу не в той час. Років два тому, впевнена, вона би мені по-іншому сприймалась би. Але без власного балканського досвіду я би не взялась її читати.
Але все ж хочу ще щось прочитати від пані Уґрешич, все ж не дарма моя подруга так високо про неї говоре.
У мене був великий кредит довіри до авторки, про неї дуже високо відзивається одна з моїх хорватських подруг, і, ну, з тих щось 5-ти балканських книг, що я прочитала, в мене не було поки що негативного досвіду. Прикро, що з Музеєм безумовної капітуляції так не вийшло.
Від ліричної героїні так і віє цим духом, знаєте, харошої емігрантки, з яким багато хто з нас вже встиг стикнутись. От ці всі пагані, а одна я хароша. І той момент, де вона насміхається зі своєї подруги, що лишилась вдома (я собі так нагедканонила, що то у Задарі, не питайте) і не вилазить з ванної кімнати, бо то найбезпечніше місце у квартирі? Весело читати подібні рядки, поки ти сама сидиш, бляха, у ванній, бо літає блєдіна, і ванна то найбезпечніше місце у квартирі.
І це вже не кажучи про постійну русню, яка, разом із Берліном, не заслужила осуду оілричної авторки, в той час як бувкально кожен інший персонаж був вправно осудженим.
Загалом, певно, я читала цю книгу не в той час. Років два тому, впевнена, вона би мені по-іншому сприймалась би. Але без власного балканського досвіду я би не взялась її читати.
Але все ж хочу ще щось прочитати від пані Уґрешич, все ж не дарма моя подруга так високо про неї говоре.