A review by daryase
The Rambunctious Garden: Saving Nature in a Post-Wild World by Emma Marris

4.0

В дискурсі про збереження природи (conservation) багато десятиліть домінантною парадигмою була ідея, що важливо тільки відновлювати й зберігати екосистеми в якомусь первісному вигляді, оскільки будь-який людський вплив - це зло, треба підтримувати заповідні території в такому вигляді, якими вони були "до людей". [Люди - це, звісно, зло, але] у цієї парадигми є купа проблем. Наприклад, якщо йдеться про природу на континентах, які європейці заселяли тільки починаючи з епохи географічних відкриттів, то виходить, що за базу було взято якийсь досить випадковий стан, в якому білі люди застали певну місцевість в той момент, коли дійшли до її дослідження (і зовсім проігноровано, що корінні люди тисячоліттями взаємодіяли з цією екосистемою, теж змінюючи її, тільки не так радикально й екстенсивно - а тепер, наприклад, вони виселяються з новоствореного національного парку в ім'я збереження "глушини" у її первісному вигляді). Або ж той факт, що за реальних умов того, наскільки вже людська діяльність змінила екосистеми по всьому світу (і переносячи види між континентами, і спричиняючи зміну клімату, через які раніше поширеним видам уже стає некомфортно там, де вони традиційно жили), вирішувати, що треба зберігати тільки "первісний" стан - це опустити руки і нічого не робити для збереження тих видів й екосистем, яким потрібна, навпаки, допомога до пристосування до нових умов. Книжка Емми Марріс послідовно розглядає різні аспекти цього питання (з яких я тут згадала тільки два), наводячи також приклади альтернативних практик, до яких беруться деякі екологи: наприклад, задля збереження біорозмаїття цілеспрямоване переселення екосистем до місцини, де клімат буде сприятливим до неї через кілька десятиліть.
В цілому дуже цікаво, але чомусь я її читала 9 місяців.