A review by goroshyna
Vanity Fair by William Makepeace Thackeray

adventurous funny informative slow-paced
  • Plot- or character-driven? A mix
  • Strong character development? Yes
  • Loveable characters? Yes
  • Diverse cast of characters? It's complicated
  • Flaws of characters a main focus? Yes

2.75

Очевидно, що роман було задумано як свого роду настанову молодим жінкам, але час показав, що автор — душніла. Якщо мене чогось і навчила ця книжка, то лише того, що завжди існували чоловіки, які любили вказувати жінкам, як краще поводитися, «щоб завоювати чоловіка».

З-поміж двох головних героїнь — Амелії ат Ребекки — хоч якусь розвинену особистість і автономію має лише друга, і саме вона — лиходійка історії. Звичайно, вона лицемірна та егоїстична, проте водночас вона винахідлива, харизматична, дотепна, а ще вправна в музиці та мовах. Теккерей ставить у приклад Амелію, яку прямим текстом описує як не надто розумну або цікаву, або вправну, або самостійну. Вона ніяка сама по собі, тому існує як додаток до інших персонажів, заради яких жертвує собою та які через неї переступають.

«Ярмарок суєти» неможливо сьогодні сприймати серйозно, оскільки з висоти сучасності смішно виглядають позитивні персонажі, які спокійно планують окупацію іншої країни, керують колоніями, не говорячи вже про зневагу до ірландців, євреїв і просто печерний расизм. Але я вдячна цій книжці за згадки про жінок, які на початку 19 століття були атеїстками та практикували самостійність. Вони, звичайно, усі були непорядними.
Expand filter menu Content Warnings