A review by suvij
Super-Conductive Brains: Parataxis by 駕籠真太郎, Shintarō Kago

3.0

Нестримний японський малюнок і абсолютно трансгуманний сюжет.

Все-таки японці підходять до візуального оповідання (сторітелінгу) зовсім інакше, ніж у Євпропі та Амерці. В «Мізках» макроісторію розбито на дрібніші фрагменти. Фрагментарність і неакуратність: задача малюнку — донести ідею. І не більше. Лінія сама по собі «не співає».

З іншого боку, Шінтаро Каґо притаманна зображальна відвертість, навіть певна анатомічна пристрасть. Людина — це тіло. Плоть. Сума м'язів, в'язів, гуморів. Людина — це мізки. Мізки — це біль.

А мораль? Немає. Лише щільна, непроникна (має власну семіотику), історія з, треба сказати, досить сильним сюжетом.

Абсолютно інша естетика, яка іде врозріз передусім з нашою етичною системою координат.

Не знаю нікого, кому міг би це порадити.