Scan barcode
A review by annavvvv
Harry Potter and the Order of the Phoenix by J.K. Rowling
5.0
Це було прекрасно!!!
Звичайно ця книга поступається своїй попередниці з її динамічністю і напруженістю та чимось щасливим і життєрадісним. Ця ж була тягуча, дуже мало епічних бентежних подій відбувалось до кульмінації вкінці.
Через Долорес Амбридж, Гаррі вперше хотів би опинитися на Різдво деінде, або лиш не в Гоґвортсі. І, мені здається, читачам теж хотілося припинити читати про злочини верховного інквізитора, натомість повернутися до перших добрих і наївних частин. Однак не можу сказати, що тут не було чогось феєричного на уроках та перервах, тому що школа ще мала близнюків Візлі!
Щодо персонажів: Гаррі тут дуже багато нервує, істерить, дратується, і це нормально. Шкода, що у фільмах не показали такий його емоційний стан. Він не прописаний тут як типовий головний герой, що не має страху і приймає й розуміє всі події по клацанню пальців, ні, тут він звичайний хлопець, який має право злитися, помилятися і дратуватися і це прекрасно. Герміона - не зраджує собі, вона генійка. Рон просто крутий, я ніколи не применшую його ролі в цій історії. Найкрутіше розкрилися в цій частині Невіл та Джинні, без них, думаю, друзі не змогли б здійснити задумане. І ще про персонажів: авторка дуже гарно прописує другорядних героїв, кожен з них індивідуальний, вони не зливаються в масу, що постійно крутиться навколо основних подій.
Ну і як бонус в цій історії ми зустрічаємося з молодими Муні, Гультяєм та Золоторогом
Звичайно ця книга поступається своїй попередниці з її динамічністю і напруженістю та чимось щасливим і життєрадісним. Ця ж була тягуча, дуже мало епічних бентежних подій відбувалось до кульмінації вкінці.
Через Долорес Амбридж, Гаррі вперше хотів би опинитися на Різдво деінде, або лиш не в Гоґвортсі. І, мені здається, читачам теж хотілося припинити читати про злочини верховного інквізитора, натомість повернутися до перших добрих і наївних частин. Однак не можу сказати, що тут не було чогось феєричного на уроках та перервах, тому що школа ще мала близнюків Візлі!
Щодо персонажів: Гаррі тут дуже багато нервує, істерить, дратується, і це нормально. Шкода, що у фільмах не показали такий його емоційний стан. Він не прописаний тут як типовий головний герой, що не має страху і приймає й розуміє всі події по клацанню пальців, ні, тут він звичайний хлопець, який має право злитися, помилятися і дратуватися і це прекрасно. Герміона - не зраджує собі, вона генійка. Рон просто крутий, я ніколи не применшую його ролі в цій історії. Найкрутіше розкрилися в цій частині Невіл та Джинні, без них, думаю, друзі не змогли б здійснити задумане. І ще про персонажів: авторка дуже гарно прописує другорядних героїв, кожен з них індивідуальний, вони не зливаються в масу, що постійно крутиться навколо основних подій.
Ну і як бонус в цій історії ми зустрічаємося з молодими Муні, Гультяєм та Золоторогом