The design and UX isn't done, Rob and Abbie, okkurrrr! 😌
A review by vyshnevyjcvit
Клуб невиправних оптимістів by Jean-Michel Guenassia, Анастасія Шведик, Жан-Мішель Ґенассія
5.0
Роман "Клуб невиправних оптимістів" Жана-Мішеля Ґенассії став чудовим фінальним акордом минулого року і втрапив до списку улюбленців. Спочатку мене збила з пантелику назва книги і я чомусь думала, що це буде легковажна французька історійка для відпочинку, але вже з першої сторінки, тобто починаючи з опису похорону Сартра, я зрозуміла, як помилилася.
Для відбувається в Парижі 50-60 років, ще болять післявоєнні травми, а тим часом триває Алжирська війна, яка ставить Францію перед новими дилемами. Головному герою Мішелю дванадцять і його сім'ю ця ситуація також поділила на два ворожі табори. Звісно, ділить їх не лише ставлення до Алжиру, а тема зруйнованої, зламаної моделі родини ще не раз звучатиме стосовно інших героїв книги: різні політичні погляди, брак порозуміння, зради, недомовленість, невміння любити в кінці кінців призводять до самотності та розриву між поколіннями.
Мішель у цьому всьому шукає якогось оперття, шукає себе, намагається зрозуміти, як влаштовано цей світ, а цього не можна знати без розуміння минулого і без провідника туди. Так він випадково потрапляє в бістро "Бальто", де збираються вигнанці з радянського союзу та інших країн, ті, які постраждали від терору, ті, які кинули свої сім'ї, своє життя і урятувалися втечею. Вони не зовсім живі, вони ті, що заціліли, і їм хочеться сховатися від свого минулого, яке так болить. Але в якийсь момент все виривається назовні та руйнує комфортне існування клубу, зате дозволяє нарешті примиритися з тим, що було, пробачити собі та іншим, а також дає надію Мішелю (тобто всьому молодому поколінню) на інше життя.
Це книга про пам'ять, про історію, яку не можна просто забути, про травми, які потребують проговорення і про діалог між поколіннями. А ще це глибока та захоплива історія дорослішання та кохання.
Детальніше у відео: https://youtu.be/M9OPOiuCUhE
Для відбувається в Парижі 50-60 років, ще болять післявоєнні травми, а тим часом триває Алжирська війна, яка ставить Францію перед новими дилемами. Головному герою Мішелю дванадцять і його сім'ю ця ситуація також поділила на два ворожі табори. Звісно, ділить їх не лише ставлення до Алжиру, а тема зруйнованої, зламаної моделі родини ще не раз звучатиме стосовно інших героїв книги: різні політичні погляди, брак порозуміння, зради, недомовленість, невміння любити в кінці кінців призводять до самотності та розриву між поколіннями.
Мішель у цьому всьому шукає якогось оперття, шукає себе, намагається зрозуміти, як влаштовано цей світ, а цього не можна знати без розуміння минулого і без провідника туди. Так він випадково потрапляє в бістро "Бальто", де збираються вигнанці з радянського союзу та інших країн, ті, які постраждали від терору, ті, які кинули свої сім'ї, своє життя і урятувалися втечею. Вони не зовсім живі, вони ті, що заціліли, і їм хочеться сховатися від свого минулого, яке так болить. Але в якийсь момент все виривається назовні та руйнує комфортне існування клубу, зате дозволяє нарешті примиритися з тим, що було, пробачити собі та іншим, а також дає надію Мішелю (тобто всьому молодому поколінню) на інше життя.
Це книга про пам'ять, про історію, яку не можна просто забути, про травми, які потребують проговорення і про діалог між поколіннями. А ще це глибока та захоплива історія дорослішання та кохання.
Детальніше у відео: https://youtu.be/M9OPOiuCUhE