A review by goroshyna
Infinite Jest by David Foster Wallace

challenging dark mysterious reflective medium-paced
  • Plot- or character-driven? Character
  • Strong character development? Yes
  • Loveable characters? No
  • Diverse cast of characters? Yes
  • Flaws of characters a main focus? Yes

3.75

Ця книжка виявилася не такою заплутаною, як я очікувала (добре). Основна складність полягає в тому, щоби запам'ятати всіх персонажів у цьому дуже довгому романі.

Якби в мене була необмежена кількість часу, я би точно перечитала «Нескінченний жарт», щоби ще раз зв'язати все докупи. Для мене все почало складатися в один сюжет десь на останній третині книжки, а до цього персонажі хіба що з'являлися на тлі окремих ліній оповідання. Було очевидно, що автор сам професійно займався тенісом і, напевно, мав досвід відвідування зустрічей анонімних наркоманів. Тема залежності та тверезості відіграє одну з провідних ролей роману.

Ще одним мотивом твору виступає мистецтво, а саме його вплив і підходи до його реалізації. Один з героїв «Нескінченного жарту» знімає незалежні фільми, які запрошують аудиторію до метааналізу безпосередньо під час сеансу. Читаючи розділи про режисера, я замислювалася, чи автор також хоче вирвати читачів із занурення в події роману та змусити їх усвідомити, що вони читають текст, написаний людиною в реальному світі.

Я помітила спроби автора коментувати політику, але далі, ніж прирівняти політиків і дітей, які грають у ядерну кризу, він не пішов.

Якщо двома словами, то це дуже довга метамодерністська книжка, яку можна читати, а можна не читати. Вона точно наштовхнула мене на цікаві роздуми.
Expand filter menu Content Warnings