A review by annavvvv
Enemies With Benefits by Roxie Noir
4.0
Початок весільного сезону і зустріч шкільних суперників на робочому місці – гостросюжетний початок!
Нам обіцяють enemies to lovers, проте я не відчувала всієї тієї напруги з іскрами впродовж читання. Для мене тут швидше було «вона не хоче зближуватись з ним, бо колись у школі вони були найбільшими суперниками ↔ він «ненавидить» її, намагається триматися на відстані, проте кожного разу хоче пожартувати у її присутності (от такий він гуморист)».
Вайолет – прекрасна дівчина, яка живе у трейлері та всіма силами намагається назбирати грошей на нове житло. Працює вона у весільному агентстві, намагається викластись на повну, щоб отримати нагороду в сумі 20 000 доларів. І ось їй представляють нового працівника кухні – Елайджу, суперника зі школи. Між ними виникають декілька конфліктів, ще більше підколів і штук по типу «я знаю/вмію краще». Елайджа, до речі, теж досить крутий персонаж, він той, хто допоможе навіть неприязній людині, якщо та потребуватиме цього. Вони обоє хочуть цих грошей, навіть не так, все агентство хоче цих грошей, тому конкуренція виникає надзвичайна, а там де є конкуренція, на жаль, часто присутнє лицемірство і намагання досягти мети не своєю працею, а руйнуванням чужих старань. Якраз навколо цього вкінці закручується сюжет.
Зустрічі на роботі і випадкові зіткнення поза нею, як то часто буває в ромкомах, підштовхують головних героїв до розмов, життєвих роздумів і *барабанний дріб* поцілунків. Дуже плавно чи то різко стосунки молодих людей змінюються: вони не друзі, не коханці, а просто ті, хто не розуміють, що між ними.
Найкрутіші моменти для мене пов’язані із сім’єю Елайджі, у нього прекрасна мудра матір, четверо крутих братів та маленька племінниця, така собі невеличка ідилія. Дуже круто, що авторка дозволяє читачам епізодично побачити інших братів, це справді викликає бажання прочитати наступні книги, де головними героями будуть вони.
Чи було в сюжеті щось неочікуване? Усе складалося дещо клішовано, під час читання я вгадувала всі майбутні події. Чи означає це, що книга була не цікавою? Однозначно ні! Цікаво було спостерігати, як лаконічно змінюються думки й дії Вайолет та Елайджі відносно один одного, роботи, друзів.
Нам обіцяють enemies to lovers, проте я не відчувала всієї тієї напруги з іскрами впродовж читання. Для мене тут швидше було «вона не хоче зближуватись з ним, бо колись у школі вони були найбільшими суперниками ↔ він «ненавидить» її, намагається триматися на відстані, проте кожного разу хоче пожартувати у її присутності (от такий він гуморист)».
Вайолет – прекрасна дівчина, яка живе у трейлері та всіма силами намагається назбирати грошей на нове житло. Працює вона у весільному агентстві, намагається викластись на повну, щоб отримати нагороду в сумі 20 000 доларів. І ось їй представляють нового працівника кухні – Елайджу, суперника зі школи. Між ними виникають декілька конфліктів, ще більше підколів і штук по типу «я знаю/вмію краще». Елайджа, до речі, теж досить крутий персонаж, він той, хто допоможе навіть неприязній людині, якщо та потребуватиме цього. Вони обоє хочуть цих грошей, навіть не так, все агентство хоче цих грошей, тому конкуренція виникає надзвичайна, а там де є конкуренція, на жаль, часто присутнє лицемірство і намагання досягти мети не своєю працею, а руйнуванням чужих старань. Якраз навколо цього вкінці закручується сюжет.
Зустрічі на роботі і випадкові зіткнення поза нею, як то часто буває в ромкомах, підштовхують головних героїв до розмов, життєвих роздумів і *барабанний дріб* поцілунків. Дуже плавно чи то різко стосунки молодих людей змінюються: вони не друзі, не коханці, а просто ті, хто не розуміють, що між ними.
Найкрутіші моменти для мене пов’язані із сім’єю Елайджі, у нього прекрасна мудра матір, четверо крутих братів та маленька племінниця, така собі невеличка ідилія. Дуже круто, що авторка дозволяє читачам епізодично побачити інших братів, це справді викликає бажання прочитати наступні книги, де головними героями будуть вони.
Чи було в сюжеті щось неочікуване? Усе складалося дещо клішовано, під час читання я вгадувала всі майбутні події. Чи означає це, що книга була не цікавою? Однозначно ні! Цікаво було спостерігати, як лаконічно змінюються думки й дії Вайолет та Елайджі відносно один одного, роботи, друзів.