Flaws of characters a main focus? It's complicated
5.0
Це ідеал мого комфортного читання. Я дуже люблю фільми та книги, в яких є часові петлі, таємниця, повʼязана з часом і простором, подорожі в часі…
Ідея не нова, хоч і мізковиверт. Є щось у цьому сюжеті бредберівське. Правда немає тут ні моря, ні спокою)) Самі пандемії і просторово-часова загадка, яку намагаються розвʼязати. І навіть у 2203 році є сексизм 😭
Мені здається, ця книга підійде тим, хто до того не читав наукову фантастику, але хотів би. Вона коротка і швидко читається. А ще мені подобається обкладинка — дуже пасує до сюжету.
Flaws of characters a main focus? It's complicated
3.0
Це моя перша contemporary romance книжка, і вона була нормальна, але мені здалося, що я для неї занадто дед інсайд 😁 Мені не було смішно, як походу мало бути. Другорядні герої дратували і мені здалося, що одна з романтичних ліній була додана тільки для того, аби вона там просто була. З деяких описаний подій склалося враження, що аспірантура це дитячий садок для дорослих і що єдина більш-менш нормальна людина у цій книзі — та, про яку постійно всі кажуть, яка вона груба. Мені сподобалося, що є репрезентація демісексуальності, хоч це і не було названо. Піднята важлива тема домагань з боку професорів.
Секс розписаний десь аж на два розділа і він досить нормальний.
Бонусний розділ від імені любовного інтересу головної героїні ну дуууже крінжовий і нудний на мій смак.
Ще з крінджинок: думаю, якщо прибрати з тексту всі повтори про те, що Адам ТАКИЙ ВЕЛИКИЙ, то книгу можна було би істотно скоротити. Читала, що наче у всіх творах цієї письменниці хлопці ТАКІ ВЕЛИКІ ТАКІ ШИРОКОПЛЕЧІ ВЕЛИЧЕЗНІ ПАЛЬЦІ УХХ.
Враховуючи, що ця книга дуже популярна, сподіваюся, що підлітки не будуть носити прострочені лінзи як головна героїня… Кажу як людина, яка завжди вчасно міняла лінзи, і все одно погіршила проблеми з очима настільки, що більше не може ними користуватися 💀 Якщо я зараз виглядаю як зануда, то… так, щодо серйозних речей я серйозна.
В цілому я приємно провела час із цією аудіокнигою, паралельно займаючись іншими справами, але під кінець уже було нуднувато.
Flaws of characters a main focus? It's complicated
3.0
Це було окей. Просто окей. Не можу сказати, що погано. Мені сподобалося, як журналістка дослухáлася до порад Евелін і намагалася змінити своє життя на краще.
Книга відкрила мені очі на те, чому знаменитості можуть так часто одружуватися. Що існують шлюби задля касових зборів, різних угод. Тепер я трохи інакше сприймаю кіноіндустрію.
Але на четвертому чоловіку мені стало нудно))
Впевнилася в думці, що деякі мужики тримаються на плаву лише тому, що деякі жінки співчувають не тим, кому дійсно варто.
Показана негативна сторона pretty privilege.
Цікаво, що саме Евелін походу має бути unlikeable character з морально неправильними вчинками, але у цій книжці мене дратували всі персонажі окрім неї.
Flaws of characters a main focus? It's complicated
2.0
Перед покупкою начиталася відгуків про те, яка ця книга унікальна, але поки я читала, не могла не перестати думати про те, що за вайбом і стилем написання вона для мене щось середнє між трилогією однієї російської письменниці (мені дали її почитати аж у 2006 році) і “Грою престолів” Джорджа Мартіна. Не знаю, чому я читала таке в дитинстві, мабуть, просто вибір книг та жанрів у продажу був значно менший, ніж зараз.
Проблема навіть не в тому, що частина книги написана у другій особі, бо, навіть якби у цьому не було сенсу, мені це все одно не заважало і було нормально. Мені не сподобався сам стиль написання навіть у тих частинах, де все було стандартно і для мене було занадто затягнуто.
Багато разів зустрічається слово “срака” — це плюс 😁
Багато жорстокості по відношенню до дітей.
Всі сексуальні сцени дуже крінжові.
Була виснажена після цієї книги.
Продовжувати читати трилогію не хочеться, вгамувала свою допитливість, прочитавши опис того, що відбувається далі і чим все закінчилося, у Вікіпедії. Бо сама історія цікава. Але для мене вона виявилася розчаруванням.
Підліткова драма, події якої відбуваються після Першої Світової війни на Буковині, яка на той час була окупована Румунією?! Хтось знає чи є ця книга зараз у шкільній програмі? Якщо ні, то має бути!
«У нас у школі багато українок, що записані як румунки… Інакше були б до школи не прийняли, а потім — ніколи не можна дістати знижку оплати ані… загалом нічого… Є такі, що бояться признатись, що вони українки дома. Але про мене всі знають, що я тільки записана як румунка. Раз навіть директорка переловила мене, як я на паузі говорила по-українськи, і я мусіла в карцері сидіти»
Це історія про дорослішання і намагання зрозуміти як все навколо влаштовано.
«Дарці видався світ, як одна велика саля, де люди цюцюбабки з собою граються: одно ховає правду перед одним і раде, як вдається йому збити з сліду іншого.»
Тут і багатогранна дружба між дівчатами, і ніякове перше кохання з однолітком, і перші розчарування…
Найбільше мені сподобалася друга повість з трилогії — “Бʼє восьма”. Надзвичайно переживальна.
Дуже relatable описані думки молодої дівчини, я у деяких впізнала себе у 14 😭
Єдиний мінус для мене був у стилі письма — він мені трохи нагадав стиль Ольги Кобилянської, і в процесі прочитання я дізналася, що Ірина Вільде дійсно надихалася нею. Тим часом я через той самий стиль так і не змогла дочитати жодного твору пані Ольги. Але не спішіть відкладати “Метеликів на шпильках”, бо трилогія все одно дуже цікава і легко читається, тим паче, якщо навіть я змогла це все подужати, то, як вам подобається стиль Ольги Кобилянської, — точно прочитаєте.
Перед прочитанням я вже знала з інтернетів, що не треба читати передмову, що знаходиться на початку книги, бо там багато спойлерів, і вам не раджу. Мені незрозуміло, чому цей “ключ до розуміння тексту” не можна було помістити у самому кінці.
Дуже швидко читається. Специфічний self-deprecating (самопринизливий?) гумор. Вайб “I’m not like other girls… I’m worse”. Трохи закулісся зйомок фільмів 70-х років.
Девʼятнадцятирічна дівчина через нетипові виховання і середовище та невпевненість (не лише у собі, у всьому) переоцінює свою психологічну резильєнтність і опиняється у недостосунках зі своїм старшим на 14 років колегою. Вона дуже болісно переживала звʼязок із одруженим та емоційно недоступним Гаррісоном Фордом, про що свідчать уривки з її тогочасних щоденникових записів.
Загалом склалося враження, наче її просто несло течією життя - починаючи з вибору професії, яке, як виявилося, і вибором не було.
"I do not want to take part in my life. It can just go on without me; I’m not giving it any help. I don’t want to see it, I don’t want to talk to it, I don’t want it anywhere near me. It takes too much energy. I refuse to be a part of it."
Читаючи книгу, я спочатку дивувалася кожного разу, коли Керрі писала про те, що у неї неконвенційна зовнішність, але потім згадала, що, коли у мене в підлітковому віці на заставці мого кнопочного телефона стояла фотка принцеси Леї і Хана Соло, мій знайомий це побачив і сказав, що ця акторка страшна. При тому багатьом подобається її напівголий вигляд у бікіні в одному з фільмів.
Після прочитання захотілося переглянути хоча би першу частину класичних “Зоряних війн”, бо останній раз дивилася дуже давно.
Flaws of characters a main focus? It's complicated
5.0
Я очікувала від цієї книги паралельні стихійне лихо та болісний розрив стосунків, і я це отримала. Легко читалося, було цікаво дізнатися, що буде далі. Розумію, чому вона не всім заходить, але для мене історія виявилася близькою. Незважаючи на те, що здебільшого вона про двох людей, тут є досить багато цікавих персонажів. Читаючи відгуки, зрозуміла, що кожен знайшов у ній щось своє і побачив те, що йому болить. Що побачила я: womanhood is a curse.
"Я вже кілька років так почуваюся – не такою, як усі, неправильною, ніби мій кривокосий погляд бачить те, чого інші не помічають. І те, що я бачу, наганяє на мене тривогу."
"Кожний новий біль долучається до накопичених раніше, діючи багаторазово і прицільно. Так само і з нашим тілом."
"Покарання, яке вона накладала сама на себе у відповідь на зневажливе ставлення Гектора до неї як до жінки, – приховане, пасивне насильство, що змушувало її почуватися невидимою, негарною, не вартою поваги й кохання?”
Мабуть, я вперше так зачиталася книгою, що закрила її лише тоді, коли повністю дочитала о другій ночі, бо хотілося пошвидше вже дізнатися, чим все закінчиться, чи буде розгадка таємниці?
Шкода, що самої книгарні тут насправді дуже мало.
Мені сподобалася лінія початку ХХ століття, їй би пасувала якась сімейна сага. Тут і про жорстокість членів родини, хоча, здавалося б, по ідеї родичі мають бути тобі найріднішими людьми і добре до тебе ставитися, і про те, коли вони самі за тебе мовчки вирішують, як тобі буде краще, про дорослішання під час жахливих історичних подій… Але дуже порадувала дитяча дружба. У сучасній же лінії мене дратували абсолютно ВСІ персонажі, і я не впевнена, що так і було задумано.