rabbithero's review against another edition
1.0
More rote and uninteresting than the second book. I literally read this just to say I read it all, and really feel like I got nothing out of the deal. Tired, trope-y, and uninspired. The character of Luther is, by this volume, devoid of interesting qualities, as he's traded his personality for a pseudo-spiritual monkishness that rings hollow and false. Petra is literally just Tank Girl. And every other character introduced serves no purpose other than someone else to fight. Fights that are, by this installment, played out.
Seen it all before.
Seen it all before.
suvij's review against another edition
4.0
Ок, все-таки складно втриматись від претензій до сюжету, навіть у такому жанрі, де головне це кількість кровіщі. Втім, якщо задумуватись над тим, чому персонажі бойовиків, особливо різного роду супутники та попутники ніколи не переймаються зайвим, наче еталони психічного здоров’я (зі стажем роботи на бойні) — краще не читати бойовиків, і не дивитися. Ми ж їх не за сюжет любимо.
Головне, що є в сюжеті — це вибір, який робить головний герой. Все інше відбувається наче само собою: є метод, є здібності. Немає здібностей, метод не поможе. Як діє метод — непонятно (бо ми не маємо здібностей). Лютер Строде має — і протягом трьох великих частин історії перетворюється з накачаного юнака на перекачаного кабаняру. Майже на всіх обдарованих метод діє схожим чином.
Однак додатково від спричиняє сп’яніння владою. Натомість Лютер бере на себе додаткову відповідальність — у вигляді Петри.
Петра — подружка із синдромом Туретта і любов’ю до вогнепальної зброї. Колись складний підліток, нині вона досить комфортно почувається в середовищі маніяків-убивць.
Тільки не подумайте, що комікс мені не сподобався.
Що саме сподобалось у заключній частині.
Зміна малюнку. все стало ще стилізованішим і таким… гладеньким. Якщо першу книжку можна назвати гострою, то третя вся заокруглена. Художник той самий, що радує ще більше.
Цитати із «Матриці», «Зоряних воєн», і всього іншого, чого я не розгледів. Джанґо!
І знову це фантастичне почуття вдячності до жанру. Тобто я чудово відпочив протягом усієї саги, розуміючи, що в книжці не перекажеш такого арту, а в кіно — так! — динаміки.
Головне, що є в сюжеті — це вибір, який робить головний герой. Все інше відбувається наче само собою: є метод, є здібності. Немає здібностей, метод не поможе. Як діє метод — непонятно (бо ми не маємо здібностей). Лютер Строде має — і протягом трьох великих частин історії перетворюється з накачаного юнака на перекачаного кабаняру. Майже на всіх обдарованих метод діє схожим чином.
Однак додатково від спричиняє сп’яніння владою. Натомість Лютер бере на себе додаткову відповідальність — у вигляді Петри.
Петра — подружка із синдромом Туретта і любов’ю до вогнепальної зброї. Колись складний підліток, нині вона досить комфортно почувається в середовищі маніяків-убивць.
Тільки не подумайте, що комікс мені не сподобався.
Що саме сподобалось у заключній частині.
Зміна малюнку. все стало ще стилізованішим і таким… гладеньким. Якщо першу книжку можна назвати гострою, то третя вся заокруглена. Художник той самий, що радує ще більше.
Цитати із «Матриці», «Зоряних воєн», і всього іншого, чого я не розгледів. Джанґо!
І знову це фантастичне почуття вдячності до жанру. Тобто я чудово відпочив протягом усієї саги, розуміючи, що в книжці не перекажеш такого арту, а в кіно — так! — динаміки.
More...